 Організації Об’єднаних Націй належить авторство ідеї про миротворчість – використання засобів міжнародного впливу для вирішення завдань, які виникли вже після створення ООН. За більш ніж півстолітню, з 1948 року, історію оонівської миротворчості був не тільки накопичений гігантський досвід, а також розширено арсенал використовуваних інструментів, а й відбулася зміна якості проведених операцій з підтримання миру (ОПМ). Відмінною рисою миротворчих операцій нового покоління стала їх багатокомпонентність, тобто розширене коло визначених мандатами операцій завдань і відповідні структури миротворчих місій.
Отже, поняття миротворчості, з урахуванням сучасних проявів цієї діяльності, передбачає зусилля, спрямовані на запобігання або припинення конфліктів і війн, а також їх наслідків, у тому числі превентивну дипломатію, підтримання миру, встановлення миру, примус до миру, миробудівництво і інше. Підтримання миру трансформувалось з традиційної воєнної моделі дотримання припинення вогню і роз’єднання сил після війн в комплексну модель, що складається з численних військових і цивільних елементів, які взаємодіють між собою в цілях відновлення миру. Таким чином, миротворчість є абсолютно необхідною функцією світового співтовариства, оскільки очевидно, що без нього людство зіткнеться з неминучим поширенням і розростанням конфліктів.
Тому до сучасних умов доцільно якісно адаптувати ряд міжнародно-правових принципів проведення миротворчих операцій ООН, включаючи: взаємозв’язок принципу державного суверенітету і територіальної цілісності з правом націй на самовизначення, застосування санкцій проти постійних членів РБ ООН, згода на проведення миротворчої операції ООН всіх сторін конфлікту, що передбачає наявність консенсусу щодо складу миротворчого контингенту, особливо з питання про участь тих чи інших країн, блоків в даній операції, дотримання нейтралітету і неупередженості миротворчими силами ООН, тому що вони не повинні проводитися в інтересах будь-якої із сторін конфлікту на шкоду інтересам інших сторін, але при цьому нейтралітет миротворців не повинен означати зневагу до захисту цивільного населення від насильства.
Миротворчі операції, що проводяться ООН або під її егідою, у всьому різноманітті своїх історично складених форм стали в сучасній світовій політиці осередком гострих і актуальних проблем, що вимагають теоретичного аналізу і практичних рекомендацій щодо оптимізації їх мандатів, структури та механізмів діяльності.
«Миротворчі сили – це як друг сім’ї, який прийшов в будинок, дізнавшись про нещастя. Він повинен помирити, заспокоїти і непомітно управляти будинком, при цьому не даючи підстав для найменших підозр, що він хотів би узурпувати природні права тих, кому він допомагає» - Б. Уркварт, колишній заступник Генерального секретаря ООН зі спеціальних політичних питань.
| 
