Верховна Рада України, 21 травня 2013 року, одноголосно прийняла Постанову № 292-VII «Про встановлення Дня українських миротворців». Постановою визначено 15 липня Днем українських миротворців з подальшим відзначенням його на державному рівні, з метою вшануванням мужності і звитяги, зразкового виконання службових обов'язків, вірності присязі учасників миротворчих операцій та забезпечення збереження пам'яті славетних героїв-миротворців, які загинули під час виконання обов'язків у складі миротворчого контингенту та миротворчого персоналу.
Кабінету Міністрів України рекомендовано у місячний строк з дня прийняття цієї Постанови створити Організаційний комітет зі створення Алеї Слави героям-миротворцям у Наводницькому парку міста Києва та спорудження у місті Києві пам'ятника воїнам-миротворцям, які загинули під час виконання обов'язків у складі миротворчого контингенту та миротворчого персоналу.
На початку 90-х років 20-го століття розпал політичних протиріч і громадських процесів став каталізатором виникнення військових протистоянь та збройних конфліктів у деяких країнах Європи. Найбільш вибухова ситуація склалася у Союзній Федеративній Республіці Югославія. Основою Балканської кризи стали етнічні і релігійні конфлікти та боротьба різних автономій і суб'єктів федерації за незалежність. Серія масштабних збройних сутичок перетворила Югославію в одну з самих «вибухонебезпечних» країн світу. В середині 1992 року вже існували Боснія і Герцеговина, Східна Славонія, Косово, Македонія, Республіка Сербська Країна і Хорватія.
З часів закінчення Другої світової війни югославська війна стала найкровопролитнішим збройним протистоянням у Європі. Для розслідування скоєних у Югославії військових злочинів навіть було створено Міжнародний трибунал.
В 1992 році з метою сприяння політичному врегулюванню югославського конфлікту і захисту цивільного населення на території колишньої Югославії були розміщенні сили ООН UNPROFOR (Сили Організації Об'єднаних Націй з охорони — COOHO). У зв'язку з цим Генеральний секретар ООН звернувся до керівництва України з проханням щодо введення військового контингенту до складу сил ООН в зонах конфлікту.
3 липня 1992 року Верховна Рада України прийняла Постанову № 2538-XII «Про участь батальйону Збройних Сил України в Миротворчих Силах Організації Об'єднаних Націй у зонах конфліктів на території колишньої Югославії»[2]. Вже на наступний день Міністром оборони України було підписано наказ про формування в смт. Гвардійське Дніпропетровської області миротворчого підрозділу — 240-го окремого спеціального батальйону. Формування проводилося на базі 93-ї гвардійської мотострілкової дивізії 6-ї гвардійської танкової армії (пізніше — 93-ї механізованої дивізії 6 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України).
Батальйон було сформовано в рекордно короткий термін — за три тижні! В формуванні батальйону взяла участь практично вся Україна (особовий склад, в основному солдати, підбиралися з різних військових частин, в тому числі 8 армійського корпусу). Командиром 240-го окремого спеціального батальйону було призначено полковника Сидоренка Володимира Володимировича, який є співавтором проекту цієї Постанови.
15 липня 1992 року два літаки з передовою групою 240-го батальйону на борту здійснили виліт з дніпропетровського аеродрому у напрямку Боснії. Передова група налічувала 42 військовослужбовця. Після приземлення у Сараєво українські миротворці одразу опинилися в епіцентрі бойових дій. Місто і аеродром обстрілювали артилерія та снайпери.
На самому початку миротворчої місії в результаті мінометного обстрілу аеродрому і нашого артилерійського радіолокаційного комплексу було тяжко поранено 7 військовослужбовців. Старший лейтенант Сергій Топиха помер від поранень в шпиталі. Отже, було відкрито рахунок бойових втрат українських миротворців на захисті миру та людського життя.
Незважаючи на надзвичайно тяжкі і складні умови, наші миротворці з честю виконували поставлені завдання. Тільки за чотири місяці ними було проведено більше 800 конвоїв з гуманітарним вантажем. Так було відкрито чергову сторінку бойової слави українських військовослужбовців, славетних героїв-миротворців.
За 20 років, в різні часи, українські миротворці взяли участь у миротворчих операціях в наступних регіонах і місіях світу: Косово, Боснія і Герцеговина, Східна Славонія,Ангола, Македонія, місія ОБСЄ у Косово, Гватемала (МІНУГУА), Таджикистан, Афганістан, півострів Превлака Хорватія, Кувейт, Сьера-Леоне, місія ОБСЄ у Грузії, Придністров'я, Ірак, Ліван, Єфіопія та Єритрея, місія ООН у Грузії, Судан, Кот-д'Івуар, Демократична Республіка Конго тощо.
Починаючи з 1992 року близько 40 тисяч військовослужбовців Збройних Сил України взяли участь у міжнародних миротворчих операціях.
За цей час загинуло 50 військовослужбовців Збройних Сил України, які, безперечно, заслуговують на вшанування на державному рівні та назавжди залишаться в пам'яті українського народу.
| 
